All inside us

Сегодня хотелось бы поговорить про эмоциональное выгорание. Разговор будет не простой. Сам феномен эмоционального выгорания я предлагаю рассмотреть в контексте состояния молодых мам (так уж вышло что именно в этом контексте я рассматривала этот вопрос на днях). Но уверяю вас, что ряд приемов и техник, описанных сегодня, будут актуальны не только в вопросах родительства и не только мамам. И так… Моей малявке недавно исполнилось 4… месяца J Это «ой как не много» и «ого сколько» одновременно. Так уж вышло, что с мамочками я общалась достаточно много еще до рождения дочки. Многие были моими клиентками, но также встречались знакомые, соседки, коллеги, друзья и т.д. Мнения про родительство ходили разные. Одни кричали на каждом углу что «ДЕТИЭТОСЧАСТЬЕ», другие сетовали на сложную родительскую долю. Но особенно интересно стало, когда я сама оказалась в положении барышни-шарика J «Наслаждайся, тебе пока легко. Вот на последнем триместре почувствуешь «всю прелесть беременности»» - ...

«Як можна так вчитися?!». У її голосі чувся розпач та розчарування. Нотки образи змушували повітря немов дзвеніти. Він сидів перед книгою обхопивши голову руками і не підводячи очі. «Читай ще раз!» - суворо промовила вона.  Він слухняно виконував завдання та нічого не виходило. Літери немов розбігалися у різні сторони. «Ні! Знову не так! Зберися! Ти ж не дурний! Але ти жах який лінивий!» - вона кричала від роспачу. А він… Він мовчки сидів в той час як сльози крапали на сторінки такої вже ненависної книги… (із спогадів мого друга) Останнім часом я багато пишу на своїй сторінці у Facebook . Та це не дивно. Ще з малечку я багато писала.  Спочатку загатки, які сама вигадувала, потім вірші і прозу. Особисті щоденники, ессе, роздуми… Я і досі потихеньку продовжую свою творчу діяльність. Та, як ви (ті хто то читає) могли помітити, з граматикою у мене стосунки досить важкі. Хтось скаже – лінь, хтось – безграмотність і неосвіченість… А я скажу особливість, яка має свою назву...

Сьогодні поговоримо про жертви. Та перш ніж почати привиділося… *** Ніч була тиха. Легенький вітерець, ніжно торкаючись дерев, шипотів таємниці світу цього і лише посвячені могли зрозуміти його древню мову. Час від часу, над пишним гіллям пролітали тіні тріпочачи крилами. Ту містичну тишу порушувало тихеньке потріскування. Там, за покручами гілля та чагарниками, посеред галявини стовпом палало багаття. Долаючи темряву, воно тягнулося до зірок, немов прагнуло показати власну силу, довести, що яскравіше їх холодного сяйва і теж здатне достукатися до небесних воріт і до самого бога. Він сидів поруч. Підкинувши ще трохи гілок до багаття він потягнувся до старої шкури. У ній, охайно загорнутими лежав його скарб – його пожертва. Сьогодні особлива ніч. Повний місяць визирнув за верхівками дерев. Пора. Старий чоловік вдягнув обрядову накидку зроблену зі шкури та пір'я. Звук барабану розірвав тишу і слідом полинула давня магічна пісня. Вона лелася струмочками наповнюючи тишу, с...

Одного дня до мене у консультаційну завітав клієнт. Якби мені треба було б його описати двома словами я б назвала його «містер-успіх». Хороша фізична форма, одягнутий у стилі smart casual , посмішка на всі 32 білосніжні зуби. Від нього просто віяло впевненістю та досягненнями. До мене він прийшов по рекомендації. Це, напевно, була єдина причина через, яку він взагалі вирішив мати зі мною справу, бо, як пізніше виявилося, його дуже здивував мій вік (а я його молодша), зовнішній вигляд (светр, джинси і кеди) і відсутність, цитую, «лоску». Під лоском мій клієнт мав на увазі наявність бажання продемонструвати всі наявні у мене дипломи, сертифікати і статті, візитівки на дорогому папері і 20 хвилинний монолог на тему «чому я найкраща». Замість того він зустрів трошки сонного психолога (бо була 08.00 ранку і про зустріч ми домовилися напередодні у вечері), який допивав другу філіжанку кави і при знайомстві фактично весь опис у стилі «про себе» умістив у фразі «Доброго ранку. Мене звати Н...