All inside us

Сьогодні ми поговоримо не про класичну психотерапію чи тренінги. Сьогодні ми поговоримо про таке ще не звичне у нас, але популярне у закордонних компаніях явище, як корпоративний психолог. Так, саме психолог. Тож, що це за звір такий, той корпоративний психолог, і чим він може бути корисним? Психологія менеджменту, психологія управління, психологічний консалтинг чи корпоративна психологія – це все назви, які отримала ця течія за час свого існування. Та попри таке розмаїття імен незмінною лишається ціль психолога у організації: підвищення ефективності праці людей. Корпоративна психологія сама по собі досить широка за спектром необхідних знань. Вона увібрала в себе багато з клінічної психології та психотерапії, соціології, психології праці та соціальної психології. Це перелік тільки основних напрямків та в цілому корпоративна психологія увібрала в себе ледь не більшість напрямків психологічної науки, які розвивалися протягом ХХ сторіччя і вивчали внутрішній світ людини. За св...

Сегодня хотелось бы поговорить про эмоциональное выгорание. Разговор будет не простой. Сам феномен эмоционального выгорания я предлагаю рассмотреть в контексте состояния молодых мам (так уж вышло что именно в этом контексте я рассматривала этот вопрос на днях). Но уверяю вас, что ряд приемов и техник, описанных сегодня, будут актуальны не только в вопросах родительства и не только мамам. И так… Моей малявке недавно исполнилось 4… месяца J Это «ой как не много» и «ого сколько» одновременно. Так уж вышло, что с мамочками я общалась достаточно много еще до рождения дочки. Многие были моими клиентками, но также встречались знакомые, соседки, коллеги, друзья и т.д. Мнения про родительство ходили разные. Одни кричали на каждом углу что «ДЕТИЭТОСЧАСТЬЕ», другие сетовали на сложную родительскую долю. Но особенно интересно стало, когда я сама оказалась в положении барышни-шарика J «Наслаждайся, тебе пока легко. Вот на последнем триместре почувствуешь «всю прелесть беременности»» - ...

«Як можна так вчитися?!». У її голосі чувся розпач та розчарування. Нотки образи змушували повітря немов дзвеніти. Він сидів перед книгою обхопивши голову руками і не підводячи очі. «Читай ще раз!» - суворо промовила вона.  Він слухняно виконував завдання та нічого не виходило. Літери немов розбігалися у різні сторони. «Ні! Знову не так! Зберися! Ти ж не дурний! Але ти жах який лінивий!» - вона кричала від роспачу. А він… Він мовчки сидів в той час як сльози крапали на сторінки такої вже ненависної книги… (із спогадів мого друга) Останнім часом я багато пишу на своїй сторінці у Facebook . Та це не дивно. Ще з малечку я багато писала.  Спочатку загатки, які сама вигадувала, потім вірші і прозу. Особисті щоденники, ессе, роздуми… Я і досі потихеньку продовжую свою творчу діяльність. Та, як ви (ті хто то читає) могли помітити, з граматикою у мене стосунки досить важкі. Хтось скаже – лінь, хтось – безграмотність і неосвіченість… А я скажу особливість, яка має свою назву...

Подобно Еве и Лилит, мы часто делим женщин на «правельных» и «не правельных». Осуждая одних и вознося других. Мы превозносим жертвы женщин, таким образом формируя бесконечный шлейф с долгов, пронизывающий целые поколения.   Что такое быть девушкой в нашей стране? Хотя нет, не так. Что значит быть женщиной на пост совецкой территории? Не знаю, как у вас, у меня складывается не самая приятная картина, когда я думаю об этом. В нашем обществе мир выткан из противоречий, подмены понятий, не настоящих ценностей и выбора без выбора. И самое грустное то что это очень сильно влияет именно на женщин. Что значит быть женщиной? Каково быть девушкой? Эти вопросы очень сложны по своей сути, но их еще усложняет и общество каждый раз подкидывая новые и новые дрова в костер, на котором за любое отклонение от «общепринятого» женщину готовы спалить как еретика.  А с чего все начинается? ... С самого начала… Ты еще маленькая, активная девочка. Любишь бегать, играть в мяч, в куклы, машинк...

Трошки спогадів про вступ у професію... Ностальгую… От 7 років це багато чи мало? Все в житті відносно. Тому логічним буде коментар: «відносно чого?». Якщо розглядати тривалість професійного шляху, то 7 років, як на мене, можна охрестити «впевненим рухом у майбутнє». Вже не новачок, є знання та навички та ще є куди рости і чого вчитися. Професія психолога, на мою думку, як і більшість інтелектуальних професій не має межі де б можна було сказати «фух, тепер я знаю все». Тож вчитися мені світить стільки скільки житиму. І книжок у моїй бібліотеці точно не поменшає. 😉 😊 Але, як згадаю себе 7 років тому… Мале, інколи зарозуміле (і впевнене, що знає все на світі), а інколи злякане (і переконане, що не знає нічого) дівчисько з червоним дипломом у руках. У голові сотні книжок, безліч методик і неймовірна кількість лекційного матеріалу, які дісталися у спадок від любих викладачів крилатого ВУЗу. У душі щире бажання працювати тільки за фахом. А ще серце… яке з переляку падає у п’яти...