Творчість

-


Творчість вона всюди. Творчість не має меж. Її народження це поєднання внутрішнього з зовнішнім. А точніше внутрішнього наповнення людини (її емоцій, думок, переживань, спогадів...) з світом навколо. І тут не має правельного чи не правельного. Не має обмежень і рамок. Жодних умовностей. Тільки натхнення.
Подивившись навколо можна зрозуміти що не існує сфери де б не можна було б застосувати креатив. Ми всі творці. Свого життя, долі, стосунків і вчинків. Ми робимо вибір і ми створюємо. І наскільки все це буде яскраве і насичене фарбами життя залежить не від когось, а від нас.
А ідеї і засоби ... Вони навколо. Не дарма стільки сторічч людей надихала природа на винаходи та твори мистецтва. Ось і зараз нічого не змінилося. Шукайте натхнення навколо і зробіть свій світ барвистим.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Моє життя більше стане колишнім

-
Зображення
Моє життя більше не стане колишнім. Скільки б часу не минуло. Навіть пройшовши всі етапи сепарації. Навіть відпустивши. Не зважаючи на всі цікаві речі у світі і чудових людей. Сьогодні прийшов час чергового откровення і зізнання перед самою собою. Моє життя більше не буде колишнім. Воно більше не буде таким яким було до появи Віри. Колись ця думка мене насторожувала (а подекуди відверто лякала😉). Вже не буде як колись. Вже буде інакше. Я їхала чудово провести час з чудовими людьми. Вперше з дня появи малої я ночувала не вдома... Без неї... далеко. Такі звичні речі. Зібрати сумку, продумати що взяти. Легкий подих авантюризму. От тільки тепер телефон постійно зі мною. І лишитися без нього то розкіш яка мені не по кишені.  Ні, я довіряю своєму чоловікові і бабусям. Ні, я не на довго і буду завтра в день. Ні, нічого мене не лякає. Все просто. Я просто сумую за нею. І так, я хочу відпочити від дитячих іграшок і провести час з дорослими. Я хочу веселощів і свободи. Хочу на якийсь короткий ч
Докладніше

Оксамит кавової ночі

-
Зображення
Так буває коли вночі доводиться трошки затриматися… Коли сон чомусь не приходить, а робити завжди є що. І от всі сплять. А ми з котом насолоджуємося творчою тишою. За вікном у темряві ночі горять ліхтарі вулиць. Де-не-де у будинках палахкотять іскорками вікна таких самих нічних мрійників як ми с Рев ’ ю і тихенько гудить обігрівач. Та чогось не вистачає… Рука наче сама відкриває полицю. Мідна джезва беззвучно  торкається столу. Відкрита банка випускає аромат завбачливо заготованої змеленої кави (тож не доведеться порушувати тишу). Солодкий оксами ромового масла наповнює повітря. Самотня ложка тростинного цукру змішується з кавою у джезві ( я не люблю цукор у каві та сьогодні додам зовсім трохи ) … Тим часом м’якеньке хутро Рев’ю ковзає по моїм ногам і солодке мур лоскоче мої п’яти. Нарешті додаю воду. В’юшка вже моститься у мене на руках і ми вдвох, мов заворожені, спостерігаємо за джезвою. Чекаємо дива.  Неввімкнена витяжка дає змогу наповнити кухню п’янким ароматом, який пост
Докладніше

Жертовність

-
Зображення
Сьогодні поговоримо про жертви. Та перш ніж почати привиділося… *** Ніч була тиха. Легенький вітерець, ніжно торкаючись дерев, шипотів таємниці світу цього і лише посвячені могли зрозуміти його древню мову. Час від часу, над пишним гіллям пролітали тіні тріпочачи крилами. Ту містичну тишу порушувало тихеньке потріскування. Там, за покручами гілля та чагарниками, посеред галявини стовпом палало багаття. Долаючи темряву, воно тягнулося до зірок, немов прагнуло показати власну силу, довести, що яскравіше їх холодного сяйва і теж здатне достукатися до небесних воріт і до самого бога. Він сидів поруч. Підкинувши ще трохи гілок до багаття він потягнувся до старої шкури. У ній, охайно загорнутими лежав його скарб – його пожертва. Сьогодні особлива ніч. Повний місяць визирнув за верхівками дерев. Пора. Старий чоловік вдягнув обрядову накидку зроблену зі шкури та пір'я. Звук барабану розірвав тишу і слідом полинула давня магічна пісня. Вона лелася струмочками наповнюючи тишу, с
Докладніше