Моє життя більше стане колишнім

Моє життя більше не стане колишнім. Скільки б часу не минуло. Навіть пройшовши всі етапи сепарації. Навіть відпустивши. Не зважаючи на всі цікаві речі у світі і чудових людей. Сьогодні прийшов час чергового откровення і зізнання перед самою собою. Моє життя більше не буде колишнім. Воно більше не буде таким яким було до появи Віри. Колись ця думка мене насторожувала (а подекуди відверто лякала😉). Вже не буде як колись. Вже буде інакше. Я їхала чудово провести час з чудовими людьми. Вперше з дня появи малої я ночувала не вдома... Без неї... далеко. Такі звичні речі. Зібрати сумку, продумати що взяти. Легкий подих авантюризму. От тільки тепер телефон постійно зі мною. І лишитися без нього то розкіш яка мені не по кишені.  Ні, я довіряю своєму чоловікові і бабусям. Ні, я не на довго і буду завтра в день. Ні, нічого мене не лякає. Все просто. Я просто сумую за нею. І так, я хочу відпочити від дитячих іграшок і провести час з дорослими. Я хочу веселощів і свободи. Хочу на якийсь короткий час відчути безтурботність. А ще хочу її обійняти. Відчути як її ручка стискає мій палець. Як вона кладе голову мені на плече. Почути її голос... Я більше не зможу жити як раніше. Тепер в мені живуть двоє які хочуть різного водночас. І з якими я маю знаходити компроміс. Бо тільки тоді я зможу уникнути крайнощів. Тепер я маю приймати рішення і насолоджуватися тим що тут і зараз. А кратькома пам'ятати і про іншу сторону мого життя.
Моє життя більше не буде таким як колись. Та чи мені шкода? Дивно та ні. Те що здавалося мені, юній, обмеженнями виявилося просто ще одною стороною багатогранного життя. І ця сторона чудова не дивлячись ні на що. Так добре що життя таке різносторонне. Що можна насолоджуватися кожною його гранью (друзями, роботою, родиною, сім'єю, хоббі... і т.д.)та різнобарв'ям не залежно одне від одного і в комплексі.
Моє життя не буде колишнім. І я рада. Воно стало ще цікавішим. 😉

#nadiia_psy