Внутрішній спокій та бездіяльність
«Ти ж вагітна! Тобі треба бути спокійнішою: більше спати, лежати, бути вдома…» За останні десь місяці 4 я це чую мало не що дня.
Чому?
1. Бо за мене переймаються близькі;
2. Бо у мене шило в одному місці
😊
3. Спокій допомагає налаштуватися на пологи.
Та от питання чи той спокій, що насправді треба, ми маємо на увазі коли говоримо про сон чи про «полежати»?
Як на мене є величезна різниця між спокоєм та бездіяльністю. А зайвий, той якого я не прагну, сон чи лежання – це далеко не спокій, як може здатися.
Спокій живе не зовні. Спокій живе у середині. І він не залежить від того спите ви чи ні, гуляєте по місту чи сидите вдома, працюєте чи в допологовій відпустці. Спокій – це стан вашої душі, свідомості. І саме він важливий на сам перед. Саме він керує вашим тілом, змушує його розслабитися і почувати себе вільно і невимушено. І ніяке зайве лежання у ліжку тут не зарадить.
Я знаю безліч людей, які можуть лежачи і дивлячись у стелю проходити 9 кругів пекла у тривожних роздумах, хоча зовні їх бездіяльність може створювати ореол тиші і покою. І, з іншого боку сама я відношуся до людей, які навпаки у творчості чи діяльності віднаходять гармонію. І навіть просто лежачи у ліжку в мене в голові роються безліч ідей і думок, роздуми над книгами і подіями. І це не напружує мене, це просто частина мене самої.
Зовні мене навряд чи можна назвати спокійною людиною. Я або у русі фізичному або інтелектуальному. Проте, не зважаючи на такий собі екшен, в середині мене живе спокій і довіра до того, що зі мною відбувається. Не має відчуття тривоги чи самого тривожного очікування, а є прийняття. І щоб цього досягнути, це відчути мені не варто лежати і сидіти вдома. Для цього варто лишень лишатися собою і примати себе, світ і свій фізичний "цікавий стан" такими як вони є. Не роблячи з цього привід для зайвих хвилювань чи надуманих тривог, або з себе «безпорадного майже інваліда».
Внутрішній спокій не можливо створити штучно. Він іде через прийняття і злагоду з собою. Саме тому давайте розрізняти спокій і бездіяльність. Це корисно навіть не вагітним
😉
😁Приймайте себе і цей світ, живіть у своєму ритмі (якщо він для вас комфортний), досліджуйте свій внутрішній світ і свої переживання. Це шлях до примирення з собою.
І якщо біля вас біга хтось такий як я (з шилом в цікавому місці😊), не спішіть думати що там не має спокою. Може ця людина просто живе у своєму ритмі і досліджує світ 
🙂
Спокою Вам і приємної діяльності😉
Чому?
1. Бо за мене переймаються близькі;
2. Бо у мене шило в одному місці
😊3. Спокій допомагає налаштуватися на пологи.
Та от питання чи той спокій, що насправді треба, ми маємо на увазі коли говоримо про сон чи про «полежати»?
Як на мене є величезна різниця між спокоєм та бездіяльністю. А зайвий, той якого я не прагну, сон чи лежання – це далеко не спокій, як може здатися.
Спокій живе не зовні. Спокій живе у середині. І він не залежить від того спите ви чи ні, гуляєте по місту чи сидите вдома, працюєте чи в допологовій відпустці. Спокій – це стан вашої душі, свідомості. І саме він важливий на сам перед. Саме він керує вашим тілом, змушує його розслабитися і почувати себе вільно і невимушено. І ніяке зайве лежання у ліжку тут не зарадить.
Я знаю безліч людей, які можуть лежачи і дивлячись у стелю проходити 9 кругів пекла у тривожних роздумах, хоча зовні їх бездіяльність може створювати ореол тиші і покою. І, з іншого боку сама я відношуся до людей, які навпаки у творчості чи діяльності віднаходять гармонію. І навіть просто лежачи у ліжку в мене в голові роються безліч ідей і думок, роздуми над книгами і подіями. І це не напружує мене, це просто частина мене самої.
Зовні мене навряд чи можна назвати спокійною людиною. Я або у русі фізичному або інтелектуальному. Проте, не зважаючи на такий собі екшен, в середині мене живе спокій і довіра до того, що зі мною відбувається. Не має відчуття тривоги чи самого тривожного очікування, а є прийняття. І щоб цього досягнути, це відчути мені не варто лежати і сидіти вдома. Для цього варто лишень лишатися собою і примати себе, світ і свій фізичний "цікавий стан" такими як вони є. Не роблячи з цього привід для зайвих хвилювань чи надуманих тривог, або з себе «безпорадного майже інваліда».
Внутрішній спокій не можливо створити штучно. Він іде через прийняття і злагоду з собою. Саме тому давайте розрізняти спокій і бездіяльність. Це корисно навіть не вагітним
😉😁Приймайте себе і цей світ, живіть у своєму ритмі (якщо він для вас комфортний), досліджуйте свій внутрішній світ і свої переживання. Це шлях до примирення з собою.І якщо біля вас біга хтось такий як я (з шилом в цікавому місці
😊), не спішіть думати що там не має спокою. Може ця людина просто живе у своєму ритмі і досліджує світ 🙂Спокою Вам і приємної діяльності
😉
Коментарі
Дописати коментар