Ніч така цікава пора
Ніч така цікава пора…
От мене час від часу сварять, що я вночі не сплю. Що треба мати нормальний режим та висипатися. Та ніч, як на мене дуже цікава пора. З одного боку – час для відпочинку: навколо темно, тихо, ніщо не заважає заснути і отримати заряд бадьорості на весь наступній день. З іншого – час романтики: зорі, місяць, напівтемрява; можна запалити свічки, послухати романтичну музику, зробити розслаблюючий масаж коханій людині… ех… А ще ніч - час для творчості, музи та роздумів: якраз у цей час, коли всі сплять і ніхто не відволікає, пишуться вірші та проза, розмірковується краще про життя… а ще робляться звіти, презентації, тренінги, статті … а у ВУЗі – дипломи і домашні контрольні:) А ще вночі можна танцювати, гуляти нічним містом (я наприклад сумую за ночами Одеси:) та Львову:)).
Тож дивно виходить. Наче у ночі з одного боку мозок має відпочивати, а з іншого творчість та інтелектуальна праця розквітають цієї пори. От і зараз, важко засніти. Все думається, планується та розмірковується… І це добре що вже змогла відірватися від книги, бо тоді б до ранку знову сиділа! І як з таким табуном думок тут заснеш?
І може здатися що я сова, бо ночами схильна не спати… Та за останніми даними мабуть я взагалі дивна пташка, бо так як я люблю ніч так само я люблю світанки. Той час коли сонечко ще не встигло встати, а дзвінкі пташині передзвони вже тонкими голосами сповіщають про наближення світанку. У літку та весною, а інколи і осінню, в цей час пахне росою, а повітря наче дзвенить від свіжості навіть у великих містах. У кожному кущі та дереві ховається вранішній співак, який готовий до зустрічі з сонцем і все це пташине розмаїття заливає своїм співом все навкруги. Я к можна це не любити? А сонце!? Воно таке ніжне, ще сонливе, з’являється на небосхилі і сором'язливо запускає у світ свої перші промені… Коли я вчилася у ВУЗі у випадку коли досиджувала до світанку, завжди робила перерву. Виходила на балкон і слухала пташок, а далі видивлялася перші промені сонця. І тільки побачивши їх знову верталася до своїх справ, або у кращому випадку йшла спати:)
Так, треба спати у ночі. І варто мати стабільний графік та режим… Та інколи усвідомлення того, що життя таке коротке, змушує відкласти стабільність на потім і насолоджуватися нічними творчими сплесками і красою світанку. Бо коли як не зараз?:)
От мене час від часу сварять, що я вночі не сплю. Що треба мати нормальний режим та висипатися. Та ніч, як на мене дуже цікава пора. З одного боку – час для відпочинку: навколо темно, тихо, ніщо не заважає заснути і отримати заряд бадьорості на весь наступній день. З іншого – час романтики: зорі, місяць, напівтемрява; можна запалити свічки, послухати романтичну музику, зробити розслаблюючий масаж коханій людині… ех… А ще ніч - час для творчості, музи та роздумів: якраз у цей час, коли всі сплять і ніхто не відволікає, пишуться вірші та проза, розмірковується краще про життя… а ще робляться звіти, презентації, тренінги, статті … а у ВУЗі – дипломи і домашні контрольні:) А ще вночі можна танцювати, гуляти нічним містом (я наприклад сумую за ночами Одеси:) та Львову:)).
Тож дивно виходить. Наче у ночі з одного боку мозок має відпочивати, а з іншого творчість та інтелектуальна праця розквітають цієї пори. От і зараз, важко засніти. Все думається, планується та розмірковується… І це добре що вже змогла відірватися від книги, бо тоді б до ранку знову сиділа! І як з таким табуном думок тут заснеш?
І може здатися що я сова, бо ночами схильна не спати… Та за останніми даними мабуть я взагалі дивна пташка, бо так як я люблю ніч так само я люблю світанки. Той час коли сонечко ще не встигло встати, а дзвінкі пташині передзвони вже тонкими голосами сповіщають про наближення світанку. У літку та весною, а інколи і осінню, в цей час пахне росою, а повітря наче дзвенить від свіжості навіть у великих містах. У кожному кущі та дереві ховається вранішній співак, який готовий до зустрічі з сонцем і все це пташине розмаїття заливає своїм співом все навкруги. Я к можна це не любити? А сонце!? Воно таке ніжне, ще сонливе, з’являється на небосхилі і сором'язливо запускає у світ свої перші промені… Коли я вчилася у ВУЗі у випадку коли досиджувала до світанку, завжди робила перерву. Виходила на балкон і слухала пташок, а далі видивлялася перші промені сонця. І тільки побачивши їх знову верталася до своїх справ, або у кращому випадку йшла спати:)
Так, треба спати у ночі. І варто мати стабільний графік та режим… Та інколи усвідомлення того, що життя таке коротке, змушує відкласти стабільність на потім і насолоджуватися нічними творчими сплесками і красою світанку. Бо коли як не зараз?:)
Коментарі
Дописати коментар