Оксамит кавової ночі

Так буває коли вночі доводиться трошки затриматися… Коли сон чомусь не приходить, а робити завжди є що. І от всі сплять. А ми з котом насолоджуємося творчою тишою. За вікном у темряві ночі горять ліхтарі вулиць. Де-не-де у будинках палахкотять іскорками вікна таких самих нічних мрійників як ми с Рев’ю і тихенько гудить обігрівач. Та чогось не вистачає…

Рука наче сама відкриває полицю. Мідна джезва беззвучно  торкається столу. Відкрита банка випускає аромат завбачливо заготованої змеленої кави (тож не доведеться порушувати тишу). Солодкий оксами ромового масла наповнює повітря. Самотня ложка тростинного цукру змішується з кавою у джезві (я не люблю цукор у каві та сьогодні додам зовсім трохи)… Тим часом м’якеньке хутро Рев’ю ковзає по моїм ногам і солодке мур лоскоче мої п’яти. Нарешті додаю воду. В’юшка вже моститься у мене на руках і ми вдвох, мов заворожені, спостерігаємо за джезвою. Чекаємо дива.

 Неввімкнена витяжка дає змогу наповнити кухню п’янким ароматом, який поступово занурює нас у кавову містерію і роздуми. А потім… Улюблена філіжанка з молочної глини наповнюється молоком, у яке пірнає мініатюрний шматочок чорного шоколаду з перцем чілі. Цю пікантно-молочну суміш зверху доповнює ароматна свіжозварена кава. І ось ми с Рев’ю, стоячи біля вікна, насолоджуємося результатами нашого магічного дійства у нічній тиші. Хоча він лише ароматомJ

Добре що є з ким розділити такі неповторні моменти нічної майже самотності. Без слів. Без пояснень чи балачок, які руйнують казковість моменту. І добре що я можу міцно спати після кавиJ